Як скласти інвестиційний портфель з нуля і без великого доходу

Коли раніше я читала про необхідність скласти інвестиційний портфель — це викликало скептичну смішку: “У мене є всього кілька тисяч гривень. Який ще портфель? Ось коли в мене буде капітал…” Мені здавалося, що слово “портфель” взагалі не про такі суми. Воно викликає в уяві десятки тисяч доларів, акції великих компаній, нерухомість, ETF, золото і образ людини, яка щомісяця має чималу суму для інвестування.

Але створення інвестиційного портфелю починається з не великих грошей. А з того, як ти розподіляєш те, що вже готова інвестувати.

Якщо сьогодні ти можеш відкласти для інвестицій лише 1000 гривень, це не означає, що тобі не потрібно нічого знати про диверсифікацію та управління ризиком. Просто твій портфель на цьому етапі буде маленьким — і це нормально.

Більше того, починати з невеликих сум може бути навіть корисно. Адже ти матимеш можливість поступово розібратися в різних інструментах, зрозуміти власне ставлення до ризику й побачити, як змінюється твій портфель із кожним новим внеском.

У цій статті я покажу, як скласти інвестиційний портфель з нуля, якщо ти не маєш великих сум для інвестування. Поговоримо про цілі, горизонт інвестування, ризик, диверсифікацію та українські інвестиційні інструменти, які реально можна використовувати навіть новачку.

Одразу зауважу, що я не фінансовий експерт. Навчаюся на власному досвіді. Тому деякі поняття в цій статті можуть видатися непрофесійними справжньому фахівцю. Але те, що я тут пишу, особисто мені приносить практичну і фінансову користь. І я хочу ділитися цією користю з іншими, такими самими непрофесійними інвесторами, як я.

Що таке інвестиційний портфель і навіщо він потрібний

Якщо простими словами, інвестиційний портфель — це сукупність усіх твоїх інвестиційних активів. Тобто якщо ти маєш кілька ОВДП, депозит у банку й певну суму у валюті — це і є твій інвестиційний портфель.

Не обов’язково мати десять різних активів, кілька брокерських рахунків і таблицю на двадцять сторінок, щоб назвати це портфелем.

Навіть якщо ти починаєш із 1000 гривень, це вже може бути твоїм маленьким інвестиційним портфелем, якщо не просто пхати гроші у перший ліпший актив, а підійти до справи усвідомлено.

Може виникнути питання: “А навіщо взагалі про це думати?”

Відповідаю.

Тому що інвестиції — це не тільки питання “куди покласти гроші”. Важливо ще й розуміти, як ці гроші розподілені за ризиками.

Уявімо, що ти всі свої інвестиційні гроші вкладаєш в один актив. Наприклад, купівлю квартири під оренду. Поки з нею усе добре, здається, що проблем немає. Але якщо квартира потребуватиме термінового ремонту або ти не знайдеш орендаря, від цього постраждає твій дохід від інвестиції або й зовсім підеш у мінус.

Саме тому важливо замислитися над принципом диверсифікації — розподілом коштів між різними активами, щоб не залежати від одного джерела доходу або одного сценарію розвитку подій.

Втім, диверсифікацію часто розуміють неправильно. Наприклад, депозити в одному або навіть кількох різних банках залежать від одного і того самого ризику — зниження ключової ставки НБУ. 

Ти можеш сказати, що у тебе недостатньо коштів, щоб вкладати в акції міжнародних компаній, і депозит здається цілком логічним і надійним інструментом, поки кошти не накопичаться. Але інвестиційний портфель можна і потрібно створювати вже з невеликих сум. І це цілком реально для людини, яка тільки починає інвестувати. Навіть в Україні.

Проведи оцінку своїх активів

Для цього використай питання нижче:

• куди саме вкладені твої гроші;
• наскільки вони реально диверсифіковані;
• які ризики ти на себе береш по кожному з активів;
• які активи приносять дохід, а які ледь покривають інфляцію;
• що варто змінити з часом.

Якщо поки що на деякі з питань у тебе не виходить дати відповідь, не хвилюйся, ти розберешся у всьому після прочитання статті.

З чого складається інвестиційний портфель

Коли хтось говорить про інвестиційний портфель, перше, що спадає на думку, — це акції. Виховані фільмами про Волл-стріт пересічні українці одразу уявляють брокера в дорогому костюмі й угоди на сотні тисяч доларів. 

На жаль, український фондовий ринок для роздрібного інвестора поки що майже не розвинений, тому для доступу до широкого набору акцій та ETF українські інвестори часто використовують іноземні інструменти та брокерів. Але насправді інвестиційний портфель може складатися з дуже різних активів. Менш прибуткових, тут брехати не буду, але набагато більш доступних навіть людині з невеликим капіталом.

І тут я б не орієнтувалася на популярність того чи іншого інструменту. Важливіше зрозуміти, яку роль кожен актив виконує у твоєму портфелі.

До складу портфеля можуть входити:

• банківські депозити;
• валюта;
• державні облігації (ОВДП);
• корпоративні облігації;
• інвестиційні сертифікати компаній з управління активами;
• житлова чи комерційна нерухомість;
• REIT та інші інструменти, пов’язані з нерухомістю;
• сільськогосподарська земля;
• золото та інші захисні активи;
• акції та ETF;
• криптовалюта та інші високоризикові інструменти;
• недержавні пенсійні фонди;
• накопичувальне страхування життя.

Але це зовсім не означає, що тобі потрібно мати все перелічене.

Наприклад, людина з невеликою сумою для інвестування цілком може почати з ОВДП, а вже згодом додати інші інструменти. Хтось може свідомо обрати безпечний портфель і не включати до нього ризикові активи взагалі.

Тут важливо розділяти два поняття: кількість активів і диверсифікацію.

Під час формування портфеля варто дивитися не тільки на те, скільки різних інструментів ти маєш, а й на те, які ризики вони несуть і від чого залежить їхня дохідність.

Наголошую, що будь-яка інвестиційна діяльність пов’язана із ризиками. Немає в цьому житті нічого абсолютного. Кому як не українцям це знати. І всередині групи фактичний рівень ризику залежить від конкретного інструменту, емітента, строку інвестування, валюти та частки активу в портфелі. Але умовно активи можна розглядати за їхньою роллю.

Активи для стабільності

• Банківські депозити
• Валюта
• Державні облігації (ОВДП)
• Недержавні пенсійні фонди
• Накопичувальне страхування життя

Вони зазвичай потрібні для більш консервативної частини портфеля та можуть допомагати зберігати кошти від надмірної волатильності, тобто сили та швидкості зміни ціни активу.

Для українського інвестора ОВДП можуть бути особливо цікавим інструментом, оскільки дозволяють інвестувати невеликі суми й отримувати дохід від державних облігацій без оподаткування.

А за внески в недержавні пенсійні фонди держава навіть виплачує податкову знижку. Більш докладно про це можна дізнатися зі статті “Пенсія без турбот. Як накопичити на старість”.

Активи для зростання

• Корпоративні облігації
• Житлова чи комерційна нерухомість
• Сільськогосподарська земля
• Акції та ETF

Вони можуть дати вищу потенційну дохідність у довгостроковій перспективі, але водночас їхня вартість може суттєво коливатися.

Тобто тут важливо бути готовою не лише до потенційного прибутку, а й до періодів падіння вартості.

Також для України актуальним є те, що розумним порогом входу буде сума від $5000, адже вкладення робляться через іноземних брокерів. І в разі залучення менших сум можуть бути невигідними комісії, валютні витрати та інші супутні витрати.

Я чула, що в цьому році налагодження цих процесів зрушилося з мертвої точки. Сподіваюся, що найближчим часом все зміниться на краще.

Активи для додаткової диверсифікації

• REIT та інші інструменти, пов’язані з нерухомістю
• Золото та інші захисні активи
• Інвестиційні сертифікати компаній з управління активами

Це інструменти, які додають до портфеля інший тип активів або інший характер ризику.

Але й тут не варто купувати щось просто тому, що воно “має бути в портфелі”. Якщо ти не розумієш, як працює інструмент і які ризики він має, сама його наявність не зробить твій портфель кращим.

Ризикові активи

• Криптовалюта
• Окремі акції
• Інші високоризикові інструменти.

Вони можуть мати значний потенціал зростання, але й значні ризики втрати коштів.

Тому їхня частка в портфелі — це вже питання твоєї готовності ризикувати, а не обов’язкова складова хорошого портфеля.

І тут я хочу наголосити на одному важливому моменті.

Твій портфель — це не набір інструментів, які зараз модно купувати. Це комбінація активів, яка відповідає твоїм цілям, горизонту інвестування та готовності приймати ризик.

Тому перш ніж вирішувати, скільки грошей і куди вкладати, потрібно визначитися з двома речами: для чого ти інвестуєш і коли тобі можуть знадобитися ці гроші.

Почни не з активів, а з мети

Перша помилка, яку легко зробити під час складання інвестиційного портфеля, — одразу почати шукати, куди вкласти гроші.

Більше ніж впевнена, що фінансові експерти одразу повідомлять тобі, що найкращий актив — це акції або крипта. Бо тільки тут найвищі прибутки. Але насправді спочатку варто відповісти на інше питання:

Навіщо ти інвестуєш?

Це може звучати банально, але від мети залежить майже все: на який строк ти готова розлучитися з грошима, який ризик можеш собі дозволити і які інструменти принесуть тобі найбільше вдоволення.

Наприклад, якщо ти збираєш гроші на перший внесок за квартиру через три роки, тобі навряд чи потрібен такий самий портфель, як людині, яка інвестує на пенсію і не планує використовувати ці гроші найближчі двадцять років.

Тому перед тим, як купувати перший актив, визнач:

• для чого ти інвестуєш;
• скільки часу маєш до цієї мети;
• чи потрібний тобі доступ до цих грошей раніше;
• скільки ти можеш регулярно додавати до портфеля.

Не обов’язково одразу мати одну велику й дуже конкретну мету. На початку це може бути просто бажання створити капітал або додаткове джерело доходу.

Але навіть тоді варто визначити хоча б приблизний горизонт. Бо інвестиції на три роки і інвестиції на двадцять років — це, як то кажуть, дві великі різниці.

І ще один момент, який особливо важливий, якщо ти починаєш із невеликої суми:

Не намагайся одразу зробити портфель “як у великого інвестора”.

Якщо сьогодні в тебе є 1000 гривень, тобі не обов’язково штучно ділити їх між кількома інструментами. На старті портфель може складатися з одного активу, а диверсифікацію ти поступово створюватимеш із наступними внесками.

Коли сума зростатиме, ти зможеш додавати нові класи активів і змінювати їхню частку відповідно до своєї мети, горизонту та готовності до ризику.

Тому наступне питання — не “що купити?”, а: “який ризик я готова прийняти заради потенційної дохідності?“

Як оцінити власну готовність до ризику

Те, що якийсь інвестиційний інструмент потенційно може принести більше доходу, ще не означає, що він тобі підходить.

Можна скільки завгодно читати про середню дохідність, дивитися графіки та переконувати себе, що “на довгому горизонті все відіграється”. Але коли твої 10 000 гривень раптом перетворюються на 7000, теорія закінчується і починається перевірка нервової системи.

Тому перед формуванням портфеля варто чесно відповісти собі на питання: Який ризик я готова прийняти?

І тут важливо розуміти, що готовність до ризику — це не тільки питання характеру.

Якщо для тебе втрачені кілька тисяч гривень — це втрата результату кількох місяців обмежень та відмов від бажаних покупок, навряд чи варто вкладати ці гроші в інструмент із високою волатильністю.

А якщо ти маєш достатню фінансову подушку, стабільний дохід і не плануєш користуватися інвестованими коштами найближчі десять років, тимчасове падіння вартості активів може бути для тебе значно меншою проблемою.

Тому визначатимемо готовність до ризику відповівши на кілька запитань.

Коли тобі знадобляться ці гроші?

Чим коротший “горизонт інвестування”, тим обережніше варто ставитися до ризикових активів.

Якщо гроші потрібні через рік-два, у тебе може просто не бути часу перечекати несприятливий період. А якщо ж ти інвестуєш на десять, п’ятнадцять чи двадцять років, тимчасові коливання вже мають інше значення.

Згадай, як лихоманить інвесторів, коли біткоїн падає. Про це говорять навіть у новинах. Але якщо поглянути на горизонт у 10 років, то зростання криптовалюти величезне.

Зауважу також, що одна й та сама людина може мати різну готовність до ризику для різних цілей. І це також потрібно враховувати.

Наскільки стабільне твоє фінансове становище?

Це питання особливо важливе для людини з невеликим доходом.

Якщо щомісяця після обов’язкових витрат у тебе залишається зовсім небагато грошей, не варто змушувати себе брати великий ризик лише тому, що хочеться отримати вищу дохідність.

У тебе може бути невеликий інвестиційний портфель і водночас дуже консервативна стратегія. Це не робить тебе “поганою інвесторкою”. Навпаки, набагато гірше — взяти на себе ризик, який ти не здатна психологічно або фінансово витримати.

Чи зможеш ти спокійно пережити падіння?

Це можна перевірити ще до того, як вкладати гроші. Подумай про конкретну суму. Наприклад, ти інвестувала 10 000 гривень. Через кілька місяців бачиш у своєму портфелі 8000.

Ти:

• продаєш усе, щоб більше не втрачати;
• починаєш нервувати, але нічого не робиш;
• сприймаєш падіння як нормальну частину інвестування;
• використовуєш ситуацію, щоб докупити активи дешевше.

Твоя відповідь багато говорить про те, який рівень ризику тобі комфортний.

Але не варто намагатися відповісти “правильно”. Адже тут немає одного правильного варіанта. Правильним буде той, який принесе тобі душевний комфорт, а не ще одну причину тривожитися.

Якщо перспектива втрати 20% змушує тебе погано спати, немає сенсу будувати портфель так, ніби ти спокійно переживеш падіння на 40%.

Скільки ти можеш втратити без серйозних наслідків?

Будь-які події в нашому житті пов’язані з ризиками. Тому відповідь на це питання ні в якому разі не можна відкидати, навіть якщо дуже не хочеться думати про погане.

Особисто я втрачала інвестовані гроші не раз, і саме через те, що не хотіла сприймати “сигнали”, які повідомляли, що час “зафіксувати збитки” та вийти з інвестиції. А також через те, що у мене просто не було визначеного відсотка втрати вартості активів, який би став сигналом для виходу.

Однак, навіть, якби я раптом вирішила нікуди і нічого не вкладати, а просто накопичувати гроші вдома, я б втрачала вартість грошей через інфляцію. Також в наших реаліях не можна не думати про форс-мажори, коли в будинок щось прилетить і мої заощадження просто згорять.

З цього боку інвестування навіть може бути захистом від цього ризику.

Отже, хороший інвестиційний портфель — це не той, у якого максимальна потенційна дохідність, а той, з яким тобі комфортно жити своє повсякденне життя без додаткової тривожності.

І тільки після того, як ти визначилася з власною готовністю до ризику, можна переходити до наступного питання: як розподілити гроші між різними активами.

Як розподілити гроші між різними активами

Тепер, коли ми визначилися з метою, горизонтом інвестування та власною готовністю до ризику, можна переходити до найцікавішого — вирішувати, скільки грошей і в які активи вкладати.

І ось тут дуже хочеться отримати готову формулу.

Наприклад: 50% — облігації, 30% — нерухомість, 20% — щось ризикове. Або будь-яку іншу красиву пропорцію, яку можна один раз порахувати й більше ні про що не думати.

На жаль, так не працює.

Універсальної пропорції для інвестиційного портфеля не існує.

І хоч далі у цій статті я поділюся власним досвідом створення портфеля, сліпо слідувати йому не раджу. Адже у тебе є власні мета, горизонт і готовність до ризиків, які можуть відрізнятися від моїх.

Але послідовність створення портфеля все ж таки радила б будувати так:

Починай з частини, яка має бути стабільнішою

Стабільна частина має бути обов’язково. Обери один-два активи, які ми розглядали раніше. Це будуть гроші, для яких головним завданням є не максимальна дохідність, а відносна передбачуваність і збереження вартості. Грубо кажучи, їхня мета: покривати інфляцію та мати максимально можливі гарантії виплати.

Усередині цієї частини можна використовувати різні інструменти. Наприклад, при купівлі ОВДП можна обрати різних брокерів і поступово визначити тих, умови обслуговування, зручність використання та вартість комісій яких будуть для тебе найкращими.

Додай активи з іншим характером ризику

Коли фундамент буде збудовано, можна доповнити основну частину портфеля. Тут уже можуть з’явитися REIT, корпоративні облігації, нерухомість, земля, золото чи інші доступні тобі інструменти.

Але важливо не перетворювати диверсифікацію на колекціонування. Не потрібно використовувати п’ять різних інструментів тільки тому, що “чим більше, тим безпечніше”. Обирай ті, що для тебе є найбільш зручними. І кожного разу запитуй себе: “Що нового цей актив додає до мого портфеля?” Якщо відповідь: “Нічого, просто всі його купують”, можливо, він тобі не потрібний.

Зростай з розумом

І вже останнім кроком додавай активи для зростання та високо ризикові активи. Їхню частку визначай в залежності від своїх можливостей та готовності до ризику, про які ми говорили раніше. Наприклад, я притримуюся консервативної стратегії, і в моєму портфелі вони не будуть перевищувати 20% загального обсягу.

Але якщо ти накопичила вже достатньо коштів і готова до більшого ризику, можеш до цього не дослуховуватися.

Втім, я все одно хвилююся за тебе, тому спитала у ШІ, який обсяг таких активів є прийнятним, і ось, що він мені відповів:

• Активи для зростання: до 70% портфеля для більшості інвесторів; до 90% — для агресивного довгострокового інвестора.
• Високоризикові активи: бажано не більше 10%, а 20% — умовна верхня межа для дуже агресивного інвестора.

Враховуй доступну тобі суму

Я вже згадувала про це, але для інвестора з невеликим доходом це особливо важливо.

Якщо ти щомісяця можеш інвестувати тільки 1000 гривень, не потрібно намагатися розподілити їх між десятьма інструментами по 100 гривень. Така диверсифікація може виявитися не тільки незручною, а й економічно безглуздою. Адже далеко не в кожен актив можна увійти з такою сумою.

Набагато логічніше спочатку сформувати основу портфеля з одного активу, а потім поступово її доповнювати іншими. Наприклад, цього місяця ти вкладаєш гроші в один доступний тобі інструмент. Наступного місяця додаєш інший. Ще через кілька — третій.

Портфель не зобов’язаний бути повністю сформований у день першої інвестиції.

Він повинен рости разом із твоїми фінансовими можливостями.

Не забувай про валютну диверсифікацію

Для українського інвестора це окреме питання.

Твої витрати переважно номіновані у гривні, але частина товарів, послуг та великих покупок прямо або опосередковано залежить від курсу іноземних валют. Тому навіть якщо всі твої інвестиції здаються різними, варто подивитися ще й на те, у якій валюті фактично знаходиться твоя фінансова безпека.

Це не означає, що потрібно терміново переводити всі гроші в долари чи євро. Валюта сама по собі не є чарівним захистом від усіх ризиків. Та й ставки дохідності зазвичай дуже низькі. Просто валютну складову теж варто враховувати під час побудови портфеля.

Не намагайся одразу досягти ідеальних пропорцій

Це, мабуть, одна з найважливіших порад для людини, яка тільки починає інвестувати.

Припустимо, ти вирішила, що певний актив має становити 20% твого портфеля. Але зараз у тебе немає достатньої суми, щоб купити його без шкоди для інших частин.

Не потрібно через це відкладати інвестування на невизначене майбутнє. Портфель — це процес, а не одноразова покупка.

Ти можеш почати з доступних тобі інструментів, регулярно додавати кошти, а з часом коригувати співвідношення між активами, наприклад, використовуючи доходи від вже наявних. 

Мій підхід до формування інвестиційного портфеля

Мені б дуже хотілося показати, який “правильний” у мене інвестиційний портфель. Та на жаль жоден експерт не дасть тобі ідеальної формули. А я взагалі не експерт.

Я знаю чимало прикладів тих, хто успішно спекулює на біржі. Але й тих, хто втратив все, також чимало. Я сама втрачала гроші і, якщо чесно, боюся робити це знову під час війни.

Тому зараз інвестування для мене — це не азартна гра, а гра в довгу, де я не женуся за “швидкими рішеннями”, натомість довго аналізую та приймаю рішення з огляду на складні відсотки, а не спекуляцію. Я не кажу, що цей спосіб примножити свій капітал поганий, просто на разі мені він не підходить.

Також мій портфель, такий, який він є зараз, створювався протягом кільком років. Гроші перетікали з одного активу в інший, змінювалися інструменти та пропорції так, як мені було зручніше та комфортніше в психологічному сенсі.

А тепер покажу на власному прикладі, як я підходжу до формування свого портфеля.

Мій портфель

Якщо дуже спрощено розкласти їх за ролями, логіка приблизно така:

• Депозит — з цього я починала. Зараз це далеко не основа мого портфелю. І радше не інвестиційний інструмент, а “тиха гавань”, яку я можу побачити кожного разу, як відкриваю застосунок банку. 
• ОВДП — основа інвестиційної частини портфеля. Вони дають мені відносно передбачуваний дохід і не вимагають постійного стеження за ринком. І звісно, ж спосіб підтримати військовий бюджет країни.
• Пенсійні накопичення — довгострокова частина. Це гроші, які я не планую використовувати найближчі 20 років. Тут складні відсотки мають змогу проявити себе в повному обсязі.
• Валютний депозит — поєднання валютної диверсифікації та доходу. На відміну від простої валюти, ці гроші не просто зберігаються, а ще й приносять певний відсоток.
• Долари та євро — валютна складова портфеля. Вони не мають для мене завдання постійно приносити дохід. Їхня роль — частково захистити мої заощадження від ризиків, пов’язаних виключно з гривнею. А також актив з високою ліквідністю.
• REIT — частина, пов’язана з нерухомістю. Мені подобається сама ідея отримувати дохід від нерухомості без необхідності купувати квартиру чи комерційний об’єкт самотужки. Плюс потенційно його дохідність вища за ОВДП.
• Криптовалюта — невелика високоризикова частина. Я розумію, що її вартість може сильно змінюватися, незважаючи на великий потенціал, тому не хочу, щоб від неї залежав увесь мій фінансовий результат.

Мої принципи

Тобто мій портфель складається не просто з набору різних інвестицій. Він більш менш стабільний. У кожного інструмента є своя роль.

При цьому я не ставила собі завдання обов’язково мати представника кожного можливого класу активів. Мені важливіше розуміти, що саме я купую, навіщо воно мені потрібне і який ризик я беру на себе. Наприклад, якщо я вже маю актив, який виконує певну функцію в портфелі, мені не обов’язково шукати ще три схожих тільки заради красивої диверсифікації.

Ще один принцип, якого я дотримуюся, — не намагатися постійно вгадувати найкращий момент для покупки.

Якщо твій дохід невеликий, навряд чи вийде одразу створити портфель, у якому будуть ОВДП, валютний депозит, валюта, нерухомість, REIT, золото, акції, криптовалюта і ще кілька інструментів “для диверсифікації”.

Та й не потрібно.

Висновок

Скласти інвестиційний портфель насправді не так складно, як може здатися після перегляду десятків таблиць із відсотками та назвами активів. Адже тобі не потрібно одразу знати все про інвестиції, мати велику суму грошей або створювати портфель із десятка різних інструментів. Краще розбиратися у всьому поступово, коли з’являється бажання та ресурс.

А почати можна взагалі з простого: визначитися, для чого ти інвестуєш і коли тобі знадобляться ці гроші. Потім оцінити, який ризик ти реально готова прийняти. І обрати перший інструмент.

При цьому портфель не є чимось незмінним. Твій дохід може зростати, може змінюватися ставлення до ризику, можуть з’являтися нові фінансові цілі або просто стануть доступними інші інструменти. Тому цілком нормально, якщо через кілька років твій портфель виглядатиме зовсім не так, як сьогодні.

Для мене головний принцип простий: я повинна розуміти, що саме купую, навіщо воно мені треба і який ризик я беру на себе.

Ідеального рецепту не існує. Є лише твій портфель. І якщо зараз у тебе є лише 1000 гривень для інвестування — це вже може бути початком.І не потрібно чекати моменту, коли грошей стане “достатньо”, щоб нарешті розібратися з тим, як вони можуть працювати.

До зустрічі на друкованих сторінках!