Коли мова заходить про те, як створити капітал, дуже швидко знаходиться причина відкласти це на майбутнє.
“Спочатку треба почати більше заробляти, щоб було що інвестувати”.
“От коли зарплата стане хоча б удвічі більшою…”
“Інвестиції — це для людей, у яких щомісяця після всіх витрат залишаються хоча б 10 000 грн”.
Я теж колись так думала.
Коли живеш життям звичайного українця, платиш комунальні послуги, купуєш продукти, відкладаєш на великі покупки, стикаєшся з непередбачуваними витратами через війну або допомагаєш близьким, думка про створення капіталу здається чимось далеким і навіть трохи нереальним.
З боку часто складається враження, що капітал виникає десь між високою зарплатою, успішним бізнесом і акціями великих компаній. Але з часом я помітила одну цікаву річ: високий дохід і наявність капіталу — це зовсім не одне й те саме.
Я бачила людей із хорошими доходами, значно більшими ніж у моєї родини, які жили від зарплати до зарплати. І маю власний досвід, поступової побудови особистої фінансової безпеки.
Тому я впевнена, що не потрібно чекати ідеального моменту, щоб почати інвестувати.
У цій статті я хочу поділитися тим, що насправді створює капітал, з чого б починала сьогодні, який шлях створення капіталу при невеликому доході пройшла сама та які висновки зробила за час свого знайомства з інвестиціями.
Збережи в Pinterest (або додай в закладинки) цю сторінку: Я буду доповнювати цю статтю в майбутньому, тому обов’язково додавай сторінку в закладинки або на дошку в Pinterest, щоб користуватися корисною інформацією для побудови капіталу навіть без великих доходів.
Чому багато людей з хорошими доходами не мають капіталу
Багато людей уявляють створення капіталу як просту формулу:
більше заробляєш = більше накопичуєш.
На практиці все працює трохи складніше.
Разом зі зростанням доходів зазвичай ростуть і витрати: кращі продукти, одяг, новий телефон, меблі, ремонт, відпустки, ресторани, підписки на сервіси, доставка їжі, бажання нарешті дозволити собі те, на що раніше не вистачало грошей.
Це навіть має окрему назву — інфляція способу життя.
Людина починає заробляти вдвічі більше, але через деякий час із подивом помічає, що наприкінці місяця грошей знову не залишається.
І навпаки: іноді люди зі значно скромнішими доходами поступово накопичують капітал просто тому, що між їхніми доходами та витратами стабільно існує різниця.
Саме ця різниця і стає основою майбутнього капіталу.
Не обов’язково великого.
Не обов’язково швидкого.
Але такого, який з часом починає працювати вже не тільки завдяки твоїй праці, а й самостійно.
Ба більше — покриває базові витрати твого життя.
Це не означає, що розмір доходу не має значення. Звичайно, має. Заробляти більше однозначно краще, ніж заробляти менше. Але що більше я зустрічаю різних людей, все більше переконуюся, що дохід і капітал — це дві різні речі.
Дохід показує, скільки грошей проходить через твої руки сьогодні. Капітал показує, скільки грошей працюватимуть на тебе завтра.
І саме тому створення капіталу починається не зі збільшення зарплати, а з фінансових рішень, які людина приймає.
Що насправді створює капітал
Про капітал, який буде приносити мені дохід я почала мріяти ще зі школи. Тому старанно відкладала гроші. Але не бачачи швидких результатів, раз у раз все витрачала.
Здавалося, що ось я знайду роботу, ось почну заробляти більше, ось подвою дохід і тоді зрушу з мертвої точки. Так, досягаючи цих етапів я знову починала накопичувати… і знову витрачала.
Але тепер я точно знаю, що перше, що потрібно для того, щоб створити капітал — рішучість.
Невпевненість у тому, що ти обрала правильний шлях, невпевненість у тому, що те, що ти робиш, матиме сенс — це вороги страшніші, ніж світова криза.
Коли я зневірювалася, мені здавалося, що головна перевага багатих людей — великі суми. Але з часом я зрозуміла, що головне в накопиченні капіталу — це зовсім не розмір внесків.
Це час.
Саме час дозволяє навіть невеликим сумам поступово перетворюватися на щось значно більше.
Уявімо двох дівчат:
Перша почала інвестувати у 25 років по 500 грн на місяць.
Друга вирішила почекати до моменту, коли її дохід суттєво виросте, і почала інвестувати у 40 років по 5000 грн на місяць.
Попри значно менші внески, у першої дівчини є хороший шанс накопичити більший капітал просто тому, що її гроші працювали значно довше. Ефект складних відсотків ще ніхто не відміняв.
Саме тому ранній старт часто виявляється важливішим за ідеальний момент. А регулярність важливіша за фінансові подвиги.
Капітал не створюється великими одноразовими внесками. Його будують звичайні й навіть трохи нудні дії, які повторюються місяць за місяцем.
500 грн щомісяця протягом десяти років принесуть більше користі, ніж 60 000 грн раз на ті ж десять років.
Одним з найцінніших відкриттів у світі інвестицій для мене стало знайомство зі складним відсотком. Це коли отримані від інвестицій доходи реінвестуються, створюючи ефект снігової кулі.
Складний відсоток любить терплячих
Приклад розрахунку (розгорни, щоб побачити). *Це лише математична модель, а не прогноз фактичної дохідності.
Якщо інвестувати по 500 грн щомісяця протягом 10 років із середньою дохідністю 12% річних та реінвестувати весь отриманий прибуток, то із власних внесків у 60 000 грн можна накопичити приблизно 116 000 грн. Тобто майже половину підсумкової суми становитиме дохід від інвестицій.
| Рік | Внесено власних коштів | Капітал на кінець року | Зароблено інвестиціями |
|---|---|---|---|
| 1 | 6 000 грн | 6 411 грн | 411 грн |
| 2 | 12 000 грн | 13 638 грн | 1 638 грн |
| 3 | 18 000 грн | 21 783 грн | 3 783 грн |
| 4 | 24 000 грн | 30 961 грн | 6 961 грн |
| 5 | 30 000 грн | 41 301 грн | 11 301 грн |
| 6 | 36 000 грн | 52 950 грн | 16 950 грн |
| 7 | 42 000 грн | 66 074 грн | 24 074 грн |
| 8 | 48 000 грн | 80 859 грн | 32 859 грн |
| 9 | 54 000 грн | 97 515 грн | 43 515 грн |
| 10 | 60 000 грн | 116 282 грн | 56 282 грн |
Зверни увагу, що в перші роки здається, ніби майже нічого не відбувається. Після першого року інвестиції дохід лише 411 грн. А от після п’яти років — вже понад 11 тисяч. А за десятий рік капітал збільшується майже на стільки ж, скільки принесли перші чотири роки разом. Саме так і працює складний відсоток: найцікавіше починається не на старті, а тоді, коли багато хто вже втратив терпіння.
І саме тому я давно перестала ставитися до інвестування як до чогось значного та складного. Для мене це радше схоже на чищення зубів або оплату комунальних послуг — проста дія, яка регулярно повторюється незалежно від настрою чи натхнення.
З яких сум можна починати
Це, мабуть, одне з розповсюдженіших питань до фінансових консультантів:
“Скільки потрібно грошей, щоб почати інвестувати?”
І майже завжди за ним стоїть інше питання:
“А чи вистачить у мене для цього грошей?”
Погана новина полягає в тому, що зі 100 гривень навряд чи вийде створити капітал за рік або навіть за кілька років.
Скажу чесно: невеликі суми дають невеликий фінансовий результат. І це нормально.
100 гривень на місяць не перетворяться на фінансову незалежність. І 500 гривень навряд чи змінять життя за кілька років. Навіть 10 000 гривень щомісяця не зроблять людину фінансово незалежною швидко.
Фінанси взагалі досить погано дружать із магією та миттєвими результатами.
Але є і хороша новина:
Починати можна практично з будь-якої суми.
Тому що на початку шляху людина будує не стільки капітал, скільки звички:
- Звичку регулярно відкладати гроші.
- Звичку жити трохи нижче свого рівня доходів.
- Звичку думати про майбутнє не лише в межах наступної зарплати або наступного місяця.
Саме ці звички згодом створюють можливість для появи великого капіталу.
Перші кроки майже завжди важливіші за ідеальні умови для старту.
Що ж до конкретних сум, то сьогодні український ринок дозволяє починати інвестувати значно раніше, ніж багато хто думає.
Недержавні пенсійні фонди часто дозволяють робити внески буквально від сотні гривень.
Облігації потребують більших сум, але все одно давно перестали бути інструментом виключно для дуже забезпечених людей.
А деякі REIT-компанії взагалі дозволяють отримати доступ до нерухомості за суму, яка ще кілька років тому здавалася неможливо малою для такого типу інвестицій.
Тому сьогодні головним бар’єром часто стає не мінімальна сума входу, а переконання, що починати варто лише після досягнення якогось “правильного” рівня доходу.
Особисто я все більше схиляюся до думки, що правильна сума для старту — це не певне число. Це будь-яка сума, яку ти зможеш відкладати регулярно і без шкоди для свого повсякденного життя.
Як би я будувала капітал при невеликому доході
Теорія — це чудово. Але якби сьогодні мені довелося починати все з нуля або рекомендувати шлях людині з невеликим доходом, я б сказала, що зараз інструментів саме для входу до реального інвестування з невеликими сумами значно більше, ніж тоді, коли це починала робити я.
Тож я б рухалася чітко за алгоритмом описаним нижче. Але не тому, що це єдино правильний шлях, а тому, що саме така послідовність здається мені найбільш реалістичною та стійкою на довгій дистанції.
Розвинути звичку відкладати гроші
Як не дивно, але першим кроком я вважаю навіть не інвестування, а звичку регулярно відкладати частину доходу.
Саме звичку.
Тому що одноразово відкласти гроші може майже кожен. А от робити це щомісяця протягом років — зовсім інша історія.
На цьому етапі сума не настільки важлива.
100 гривень, 500 чи 1000.
Головне — привчити себе до думки, що частина доходу належить не сьогоднішній тобі, а майбутній.
Особисто мені дуже подобається принцип “спочатку заплати собі”.
Не “відкладу те, що залишиться наприкінці місяця”, а навпаки — спочатку відкласти заплановану суму, а вже потім розподіляти решту бюджету.
Ще краще працює автоматизація: автоматичні перекази, окремі рахунки, “банки”, “коверти” або інші способи прибрати необхідність щомісяця приймати одне й те саме складне рішення наново.
Почати формувати фінансову подушку
Наступним кроком я б почала створювати фінансову подушку.
Тому що непередбачувані видатки мають неприємну звичку траплятися саме тоді, коли цього найменше очікуєш.
- Зламана техніка.
- Лікування.
- Втрата роботи.
- Терміновий ремонт.
- Витрати через війну.
Саме для таких ситуацій і існує фінансова подушка.
Вона не робить людину багатшою, але вона дає дещо не менш цінне — можливість не руйнувати свої довгострокові плани через кожну кризу.
Для її збереження я б використовувала депозит з можливістю дострокового розірвання, валюту і, частково, ОВДП.
Взяти борги під контроль
Борги самі по собі не роблять людину поганим інвестором.
Іноді вони можуть бути цілком виправданим фінансовим інструментом. Наприклад, пільгова іпотека для ВПО чи молодих сімей або кредит на розвиток бізнесу.
Але якщо значна частина доходу йде на обслуговування кредитів, кредитних карток або мікропозик, будувати капітал стає значно складніше.
Особливо це стосується дорогих боргів із високими відсотковими ставками.
Тож якщо у тебе є кредитна картка з високими відсотками, мікропозика або споживчий кредит під 30–50% річних, їх погашення часто дає більший фінансовий ефект, ніж будь-які інвестиції.
Умовно кажучи, інвестувати під 15% річних і одночасно платити 35% за кредитною карткою — це все одно що набирати воду у ванну з відкритим зливом.
Саме тому я б спочатку навела лад у боргах, а вже потім переходила до активного інвестування.
До речі, про це я вже детально писала в окремій статті про те, як позбутися боргів.
Почати інвестувати невеликі суми
Як я вже писала, багато хто очікує побачити якусь магічну цифру. Ідеальну суму для початку інвестування.
Але її не існує.
Вище я вже давала посилання на статті, де розбираю різні інструменти, якими користуюся сама. Також для твоєї зручності винесла їх в кінці цієї публікації. Дивися, обирай і застосовуй.
І пам’ятай, що головна мета на цьому етапі — не заробити мільйон, а залишатися в грі достатньо довго, щоб складний відсоток встиг зробити свою роботу. Крім того, підхід жорстокої економії на собі приречений на провал.
В будь-якому разі, найкраще, якщо це буде фіксована сума, затверджена на певний термін. У мене це рік. Більше запланованого (якщо з’явився несподіваний дохід) вкладати можна, менше — ні.
Досліджувати нові інструменти та способи інвестування
Протягом життя я досліджувала різні інструменти, як консервативні, так і більш ризикові. Особисто мій шлях виглядав приблизно так:
Спочатку я знала тільки про депозити. Потім спробувала інвестувати в бізнес. Пізніше відкрила для себе облігації. Приблизно в той самий час відкрила рахунок в недержавному пенсійному фонді. А ще через деякий час — REIT та інші інструменти.
І це нормально.
Не потрібно “входити” всюди одразу. Фінансова грамотність, як і капітал, накопичується поступово і лише власним досвідом.
Поступово збільшувати внески разом із доходом
Напевно, це одна з найважливіших речей у всій стратегії.
Коли дохід зростає, дуже легко дозволити всім додатковим грошам автоматично розчинитися в нових витратах. Саме так і працює інфляція способу життя, про яку ми говорили раніше.
Тому я б радила дотримуватися простого правила: разом із доходом повинні зростати не тільки витрати, а й інвестиції. Я вже згадувала раніше, що суму внесків потрібно регулярно (хоча б раз на рік або в разі підвищення регулярного доходу) переглядати. Крім того, я також перераховувала б частину “несподіваних надходжень” на свою фінансову подушку.
Навіть якщо це буде лише додаткових 100 чи 500 гривень на місяць. На довгій дистанції саме такі рішення часто виявляються додатковими сходинками до твоєї фінансової незалежності.
Найпоширеніші помилки при створенні капіталу
За роки цікавості до фінансів я помітила одну річ: більшість помилок пов’язані не з неправильним вибором конкретного інструменту, а з нашими очікуваннями, страхами та емоціями.
Чекати “правильного моменту”
“Почну після підвищення зарплати.”
“Після закінчення війни.”
“Коли діти підростуть.”
“Коли стабілізується економіка.”
Проблема в тому, що ідеальний момент зазвичай не настає ніколи. Завжди знайдеться причина відкласти старт ще на кілька місяців або років.
Іноді очікування справді виправдане. Але набагато частіше за ним ховається звичайний страх зробити перший крок.
Постійно починати спочатку
Ще одна поширена пастка — накопичити певну суму, потім витратити її, а через деякий час почати все заново.
Як уже казала, сама я проходила через це не один раз. Накопичення здавалися надто повільними, результат — занадто далеким, а поточні бажання — значно реальнішими за майбутню фінансову незалежність.
Саме тому сьогодні я набагато більше ціную регулярність, ніж фінансові звитяги.
Капітал будується не ідеальними рішеннями, а поверненням до правильних дій знову і знову.
Шукати ідеальний інструмент
Депозити здаються надто консервативними.
Облігації — недостатньо прибутковими.
Акції — важкодоступними.
REIT — недостатньо зрозумілими.
У результаті людина роками читає статті, дивиться відео, порівнює дохідність і… не робить нічого.
Недосконале рішення сьогодні часто виявляється кориснішим за ідеальне рішення через п’ять років.
Гнатися за високою дохідністю
Висока дохідність майже завжди означає високий ризик.
І якщо хтось обіцяє великі прибутки без ризику — це привід не радіти, а насторожитися.
Особливо небезпечним це стає на початку шляху, коли ти ще не маєш досвіду перевірки інвестицій, але дуже хочеш надолужити втрачені роки та швидко побачити результат.
На жаль, фінанси зазвичай карають за поспіх значно жорсткіше, ніж за обережність.
Намагатися одразу інвестувати багато
Іноді після знайомства зі світом інвестицій виникає бажання вкласти якомога більше й якомога швидше.
Я теж одного разу зробила схожу помилку.
Мені здавалося, що я знайшла хорошу можливість, і недооцінила ризики, які стояли за потенційною дохідністю.
У результаті частину грошей я втратила.
Цей досвід був неприємним, але дуже корисним.
Він показав мені, що диверсифікація існує не для підручників з фінансів, а для захисту від власних помилок і чужих невдач.
Саме тому сьогодні я більше схиляюся до повільного зростання капіталу, ніж до спроб прискорити процес.
Інвестувати останні гроші
Мабуть, це одна з найнебезпечніших помилок.
Гроші, які можуть знадобитися завтра на лікування, ремонт або повсякденні витрати, не повинні опинятися в довгострокових інвестиціях.
Інвестування повинно створювати відчуття більшої безпеки, а не постійний страх перед кожною непередбачуваною витратою.
Саме тому фінансова подушка повинна формуватися раніше за активне інвестування. І вона повинна бути в активах з високою ліквідністю. В яких саме я говорила у попередньому розділі.
Що складніше за нестачу грошей
Якщо чесно, я вважаю, що нестача грошей — далеко не найбільша проблема на шляху до створення капіталу.
Набагато складніше виявляються речі, про які рідко пишуть у фінансових книгах.
Нудьга
Капітал будується дивовижно нудно. Це не блокбастер, тут немає яскравих подій, адреналіну чи відчуття перемоги.
Ти просто обираєш інструмент і відкладаєш гроші. Потім робиш це ще раз. І ще раз. І ще багато-багато разів поспіль.
Якщо чесно, більшість успішних довгострокових стратегій виглядають саме так: нудно, одноманітно і дуже передбачувано.
І це нормально.
Відсутність швидких результатів
Перші два-три роки можуть навіть принести розчарування. Ти відкладаєш ті гроші місяць за місяцем, а капітал досі не виглядає вражаюче.
Особливо якщо порівнювати його з красивими історіями про людей, які “заробили мільйон на інвестиціях”.
Суть у тому, що складний відсоток працює не лінійно. Довгий час здається, що майже нічого не відбувається. А потім одного дня виявляється, що капітал починає рости значно швидше, ніж раніше.
Спокуса припинити
Великі витрати. Форс-мажори. Періоди падіння доходів. Війна.
У такі моменти дуже легко вирішити, що зараз точно не час думати про майбутнє.
Іноді пауза таки необхідна. Дозволь собі її. Але принаймні не треба чіпати те, що вже вдалося накопичити. Залиш гроші працювати самостійно. Повернутися до накопичень буде значно легше, ніж знову починати з нуля.
Порівняння себе з людьми з більшими доходами
Напевно, це одна з найпоширеніших причин здатися.
Завжди знайдеться людина, яка заробляє більше, інвестує більше, досягає більшого, почала раніше.
І якщо дивитися тільки в цей бік, дуже легко вирішити, що твої власні зусилля не мають сенсу.
Але капітал — це не змагання.
Мета не в тому, щоб наздогнати когось іншого. Мета в тому, щоб твоє фінансове становище через десять років було кращим, ніж воно було б, якби ти не почала взагалі.
І якщо сьогодні ти відкладаєш менше, ніж хотілося б, це все одно набагато краще, ніж відкладати початок ще на кілька років.
А ще я помітила цікаву закономірність: коли ти приймеш рішення не відступати, коли переконаєш себе, що в тебе вистачить на це грошей та терпіння, через деякий час їх і справді стає достатньо.
Мій досвід і головний висновок
Коли я тільки починала цікавитися фінансами, мені здавалося, що головне — знайти правильний інструмент.
Я багато читала, слухала фінансових експертів, порівнювала, сумнівалася, відкладала рішення. Десь була надто обережною, десь, навпаки, надто поспішала.
За цей час я встигла зробити чимало помилок:
- Взяла великий кредит у доларах.
- Втратила депозит, не дослухавшись до попереджень про проблеми банку.
- Кілька разів витрачала фінансову подушку, бо починала сумніватися у власній стратегії.
- Втратила частину грошей через невдалу інвестицію в бізнес.
- І досі трохи шкодую, що ще у 2010 році не наважилася почати інвестувати в недержавний пенсійний фонд.
Але знаєш, що мене дивує найбільше?
Жодна з цих помилок не стала вирішальною.
Набагато важливішим виявилося те, що після кожної з них я не припиняла рухатися далі. Я змінювала підхід, вивчала нові інструменти, переглядала свої рішення. І пробувала знову.
Саме тому сьогодні я вже не вірю в існування ідеальної інвестиційної стратегії. Тепер я вірю в систему, регулярність, диверсифікацію та терпіння.
І ще я вірю, що починати краще якомога раніше, навіть з невеличких сум. Зараз для дрібних інвесторів значно більше можливостей, ніж коли-небудь в минулому.
Якби сьогодні я могла дати пораду собі десятирічної давності, вона звучала б дуже просто:
«Не бійся пробувати. Досвід неможливо отримати, якщо весь час чекати, поки зникне ризик. Тим паче, що він і так весь час тебе знаходить».
Мій капітал досі не такий, про який я мрію. Мені ще далеко до фінансових цілей, які я перед собою ставлю. Але якщо озирнутися назад, я розумію, що кілька років тому навіть не могла уявити, що колись на моїх рахунках буде така сума.
І, мабуть, саме це для мене сьогодні є найкращим доказом того, що моя система працює.
Не швидко, але працює.
Висновок
Якби мене сьогодні запитали, який найважливіший урок я винесла зі свого фінансового шляху, відповідь була б дуже простою.
Капітал не створюється за один рік.
Він не з’являється після вдалої інвестиції чи різкого зростання доходу.
Він складається із сотень маленьких рішень, які ми приймаємо знову і знову: відкласти частину зарплати, не витратити фінансову подушку без крайньої потреби, купити облігації замість чергової спонтанної покупки, не зупинитися після помилки й продовжити інвестувати.
Так, найкращий момент почати був багато років тому. Але це не означає, що сьогодні вже запізно.
Через десять років ти все одно озирнешся назад і або подумаєш: “Шкода, що я тоді так і не почала”, або з усмішкою скажеш собі: “Добре, що я все-таки зробила перший крок”.
Я дуже сподіваюся, що ти обереш другий варіант.
Нехай навіть він почнеться зі ста гривень, першої облігації, першого внеску до недержавного пенсійного фонду чи просто окремого рахунку для майбутнього.
Тому що
капітал майже ніколи не починається з великих грошей. Він починається з рішення.
До зустрічі на друкованих сторінках!
Як і обіцяла, корисні посилання:
Як позбутися боргів: покроковий план
Чому облігації вважають надійними інвестиціями для новачків
Inzhur REIT: мій досвід інвестицій у нерухомість в Україні з 1000 грн
