Як придумати сюжет. Простий спосіб розробити зміст твору

Вітаю! Рада, що ти тут. Продовжуємо робити прості кроки, які зрештою приведуть нас до створення виняткового твору. Сьогодні ділитимуся найпростішим методом побудови сюжету. Втім простота не робить цей спосіб менш ефективним, скоріше навпаки. Адже ти можеш одразу стати до роботи та отримувати дорогоцінний досвід.

Пам’ятаєш, як ми розглядали створення персонажу в одній з попередніх публікацій? Якщо ні, то переглянь її знову, бо нам знадобляться ті знання сьогодні.

_{Збережи в Pinterest (або додай в закладки) цю сторінку: Я буду оновлювати цю публікацію, тому обов’язково закріпи її та збережи на дошці Pinterest. Таким чином ти зможеш повертатися до цієї статті пізніше та дізнаватися щось нове про розробку сюжету.}

Отже, формула дуже проста

Характер + Дія = Сюжет

Як видно з формули, перше, що нам треба добре проробити, це наш головний герой чи героїня.

Якщо вищезгадану статтю прочитати не вдалося, тобі допоможуть питання:

Звідки герой чи героїня родом?
Її або його емоційна історія.
Чого персонаж хоче?
Куди іде?
Які в нього чи в неї слабкості?

В результаті ми маємо уявлення про те, якою людиною є наш “піддослідний щур” та чого він хоче.

Тепер твоя задача, як творчині чи творця, спонукати “піддослідного” на дії. Для цього на шляху до бажаного ставимо перепону. Це може бути фізичне явище, предмет, людина або його власні психологічні проблеми.

Потім спостерігай за тим, як з огляду на свої якості та звички герой чи героїня впораються з проблемою, але лише для того, щоб натрапити на ще більші неприємності.

Так раз за разом та крок за кроком долаючи незгоди наш багатостраждальний “щур” дістається своєї мети…

Чи ні. Тут уже тобі вирішувати.

У творах побудованих за таким сюжетом автори та авторки часто використовують спіральну сюжетну лінію, де кінець історії є початком іншої. Це інтригує читачів, а також дає змогу написати нетривіальне продовження авторам.

Ось так просто.

Як роблю я

Спершу в голові з’являється яскрава сцена. Я бачу в ній своїх героїв. Я вивчаю їх під мікроскопом, відповідаючи на максимальну кількість питань про них. Ну а після цього починаються випробування. Вигадуючи проблеми, я одразу не знаю, як вони будуть вирішені. Просто спостерігаю за діями героїв.

За таким принципом я починала писати серію “Вітер”: напруга, що постійно зростає, проблеми йдуть одна за одною, до останнього не відомо чи зненавидять герої одне одного, чи будуть разом. Чи підходять одне одному, чи знайдуть своє щастя з іншими. Аж поки не наступає кульмінація. А потім – хлоп – наче все завершилося, але не вирішилося.

Ледве не забула: в процесі написання історії важливо давати контекст, тобто відкривати те, що тобі відомо про персонажа, читачеві. Інакше героя чи героїню буде важко сприймати. Люди люблять будувати гіпотези та припущення щодо подальшого розвитку сюжету (люблять знати наперед), але не зможуть цього робити, якщо в них не буде жодної ввідної інформації.

Отже, цей спосіб написання сюжету виглядає найпростішим, але на практиці з його допомогою буває складно реалізувати твір великого обсягу. Тому уже в процесі роботи ти свідомо чи ні знову повертаєшся до питання: як придумати сюжет, а саме зробити його більш розгалуженим та цікавим. Якщо ти вже зараз цікавишся цим питанням, то раджу ознайомитися з іншими статтями на цю тему: Актова структура побудови сюжету та Піраміда Фрейтага. Користуйся 😉, а якщо виникнуть питання чи проблеми, пиши в коментарі чи особисто, й ми їх вирішимо.

До речі, писати можна й просто так – без питань. Ми ж письменниці та письменники, нам тільки дай волю висловити свою думку друкованим словом…

До зустрічі на друкованих сторінках!