Як придумати сюжет: Найпростіша формула для твоєї історії

Вітаю! Рада, що ти тут. Продовжуємо робити маленькі, але впевнені кроки до написання дійсно захопливого твору. Сьогодні буде дуже коротко і все по справі: ділюся тим, як придумати сюжет простим але дуже дієвим способом. Тому у тебе не буде можливості сказати, що це занадто складно та відкласти роботу на “якось потім”.

Формула сюжету

Запам’ятай: Характер + Дія = Сюжет

З гідно з цією формулою, щоб почати, нам потрібні тільки добре прописаний головний герой чи героїня та якісь його/її рухи.

Характер – твоя відправна точка

У публікації за цим посиланням я докладно розповідаю про створення персонажа. Якщо не читала / не читав – рекомендую це зробити найближчим часом. Але ж я обіцяла, що ми сьогодні працюємо легко та швидко, тому поки – ось кілька ключових питань, які допоможуть:

• Як виглядає?
• Чого прагне?
• Чого потребує?
• Куди йде?
• Які має слабкості?

Усе це дає уявлення, з ким ми маємо справу. В результаті ми маємо уявлення про те, якою людиною є наш “піддослідний щур” та чого він хоче.

Дія – рушій сюжету

Тепер твоя задача, як творчині / творця, спонукати “піддослідного” на дії. Для цього на шляху до бажаного ставимо перепону: фізичні, соціальні, психологічні – байдуже. Головне, щоб вони заважали отримати бажане.

Спостерігай, як герой/героїня діє з огляду на свої якості та звички: падає, встає, знову падає. І ось, коли вже здається, що все нарешті скінчилося – та-дам, ще одна проблема. І ще. І ще. Так раз за разом та крок за кроком долаючи незгоди наш багатостраждальний “щур” дістається своєї мети…

…Або ні – це вже твоя воля.

У творах побудованих за такою формулою автори та авторки часто використовують спіральну сюжетну лінію, де кінець історії є початком іншої. Це інтригує читачів, а також дає змогу написати нетривіальне продовження.

Ось так просто.

Як це працює у мене

Спершу в голові з’являється яскрава сцена. Я бачу в ній своїх героїв. Я вивчаю їх майже як під мікроскопом, відповідаючи на максимальну кількість питань про них. Ну а після цього починаються випробування для персонажів. Вигадуючи проблеми, я одразу не знаю, як вони будуть вирішені. Просто спостерігаю за діями героїв.

За таким принципом я починала писати серію “Вітер”: напруга, що постійно зростає, проблеми йдуть одна за одною, до останнього не відомо чи зненавидять герої одне одного, чи будуть разом. Чи підходять одне одному, чи знайдуть своє щастя з іншими. Аж поки не наступає кульмінація. А потім – хлоп! Наче все завершилося, але не вирішилося.

Маленька, але важлива порада

В процесі не забувай давати читачеві контекст. Тобто розкривай персонажа, адже складно співпереживати тому, про кого ти нічого не знаєш. Але роби це поступово. Люди люблять вгадувати, будувати гіпотези та припущення щодо подальшого розвитку сюжету. І щоб це працювало, їм потрібно щось знати заздалегідь, але не все.

Наостанок

Для великої історії ця формула може виявитися занадто простою. І правда – рано чи пізно доведеться додати розгалуження, підсюжети, поглиблення. Якщо вже зараз хочеш більше – зазирни у мої статті про Актову структуру та Піраміду Фрейтага.

А якщо щось незрозуміло – пиши в коментарі чи особисто. Обговоримо. До речі, писати мені можна й просто так – без причини. Ми ж письменниці та письменники, нам тільки дай волю висловити свою думку друкованим словом…✒️

До зустрічі на друкованих сторінках!