Якщо ти, як і я колись, сприймаєш описи в художньому тексті як баласт – вітаю, ти не одна/не один! Довгі абзаци про те, як саме сонце блищить на срібній люстрі чи скільки дерев у Первісному лісі, здаються зайвими, особливо коли хочеться швидше дістатися до “м’яса” – дії, діалогів, поворотів сюжету. Колись я ігнорувала описи повністю, думаючи: “Навіщо? Це ж нудно”. Але згодом зрозуміла: хороші описи – це не про зайві деталі. Це про те, щоб дати читачеві очі, вуха, тіло й серце твого героя.
У цій статті я розповім, навіщо взагалі потрібні описи, які вони бувають, як не перетворити твій текст на словесну кашу – і як зробити так, щоб слова ожили, а світ історії відчувався реальним, навіть якщо це вигадане королівство чи інша планета. Ну що, пірнаємо?
Навіщо потрібні описи
Я належу до небагаточисельної когорти письменників, які на початку свого шляху дуже мало уваги приділяли описам. Пригадую, що в перших моїх роботах їх не було зовсім. Причиною такого ставлення було те, що я не розуміла, навіщо ті описи взагалі потрібні, особливо довгі та розлогі, які часто зустрічаються у великих романах. Я не хотіла, щоб мої читачі нудилися, дізнаючись непотрібні деталі, які не мають жодного відношення до основної лінії оповідання. Я хотіла негайно занурити його в події, щоб і хвильки його часу не було витрачено марно.
Але одного разу мій бета-читач спитав: “А чому у тебе немає опису кабінету? Я не розумію, де вони знаходяться”. Тоді я усвідомила першу функцію опису – занурення персонажів у світ. Адже, якщо читач “не бачить”, де знаходяться герої, вони наче повисають в просторі, як у фільмі “Матриця” – серед білого нічого.
Другу функцію опису я використовувала і до того – це передавання настрою (характеру) персонажів. Адже погода, наприклад, дуже часто відображає наш емоційний стан, а інтер’єр нашого житла, одяг, прикраси – звички та характер. Тож замість розлогого занурення в опис історії персонажа, його характеру тощо, можна просто описати місце, де він або вона живе чи яку їжу полюбляє.
Ще одна не зовсім очевидна функція опису – просування сюжету. Зміни, які відбуваються в навколишньому середовищі героя можуть дуже добре відобразити зміни його внутрішнього світу. Але для реалізації цієї функції автор чи авторка повинні добре розуміти, що саме вони хочуть сказати й підібрати відповідний різновид опису.
Отже, хороший опис – це не про зайві деталі. Це спосіб вдихнути життя в сцену, показати характер персонажів і поглибити сюжет. Не уникай його – використовуй із розумом.
Які бувають описи
Для виконання кожної з функцій необхідні свої види викладення, які не будуть обтяжувати твою оповідь, а робити її більш динамічною, поглиблювати почуття, нарощувати напругу під час кульмінації. Умовно я розподілила їх на три групи.
- Опис предметів. Сюди я віднесла все, що стосується фізичного оточення: інтер’єр, пейзаж, погода, одяг, предмети, якими користується герой, тварини, рослини тощо. Це найбільш розповсюджена і різноманітна група. Але є й інші.
- Опис чуттів. Іноді при створенні опису ми забуваємо, що люди мають не тільки зір. Але подумай, які сильні емоції може викликати пісня, що лунала для вас із вашим першим коханням, або аромат улюбленої з дитинства страви, або дотик до чогось холодного та слизького. А пам’ятаєш, як обпалює морозного дня щоки вітер? Обов’язково використовуй всі органи чуття читача, і тоді твоя історія стане насправді реалістичною.
- Опис в дії. Намагайся зображувати об’єкти та явища в русі. Дії самих предметів або взаємодія предметів з персонажем оживляють текст. Наприклад, гори тягнуться в небо, дерева коливаються під легким вітром, краплі з неба миттєво перетворюють зачіску на потворну паклю, пальці самі потягнулися до кирпатого носика…
Підсумуємо: не обмежуйся лише картинкою – підключай всі п’ять чуттів і додай динаміки. Предмети, відчуття й дії – три кити, на яких тримається жива, об’ємна сцена.
Можливі помилки при написанні описів
Хоч яким корисним для твоєї оповіді є створення образів, важливо при цьому не занурюватися в помилки. Основний негативний наслідок – твої тексти стають нецікавими та нудними.
- Використання загальних слів. Наприклад, вислів “красива різдвяна ялинка” не несе читачеві жодної інформації. Чи була та ялинка прикрашена кульками, чи за старим звичаєм цукерками та горіхами? Якого вона була розміру, де стояла? Згаданий вислів можна прибрати без жодних втрат для тексту. Він нічого не повідомляє нам ані про родину, в будинку якої стояла ялинка, ані про неї загалом. Тому підбирай точні характеристики.
- Опис заради опису. Будь яке слово в твоєму тексті повинно просувати читача сюжетом. А деталізація оточення повинна виконувати одну з функцій, які я вказала вище. Якщо цього не відбувається, варто переглянути текст ще раз та скоротити його.
- Зайві зупинки. Розташовуй свої описи так, щоб вони вписувалися в основний потік оповіді, як правило це на початку або наприкінці сцени. Бо якщо в динамічній сцені читач раптом “спотикається” об розлогу деталізацію, інтерес до оповіді знижується. Втрата темпу – гарантія байдужості до найгарячішої кульмінації.
Таким чином, оточення має працювати на історію, а не вставляти палиці в її колеса. Опис має бути точним, влучним і доречним.
Заключні думки
Писати – це не лише вигадати крутий сюжет. Потрібно створити для читача відчуття присутності, коли він наче стає частиною історії. Описи – це твій чарівний інструмент, щоби дати читачеві можливість побачити очима героя, почути, доторкнутися, відчути світ навколо.
Не бійся експериментувати. Спершу це може здаватися складним, але з часом ти навчишся вплітати описи так, щоб вони звучали природно, як подих. Вони не мають бути великими чи пафосними. Вони мають бути справжніми. А ще – доречними. Спробуй різні техніки та стилі, шукай свою “золоту середину” між яскравим потоком фантазії та інформативністю, між лаконічністю та інформативністю.
Я вірю, що в тобі вже є все, що потрібно для створення живого, атмосферного тексту. Просто дозволь собі писати — і писати натхненно. Нехай твої слова стануть вікнами у світ, який хочеться дослідити до останньої сторінки.
Бажаю тобі вдосконалення навичок та найцікавіших історій.
До зустрічі на друкованих сторінках!
