Внутрішня дитина: як вона впливає на нас та як їй допомогти?

Колись ти вміла/вмів вигадувати цілі світи, радіти дрібницям і щиро сміятися. Тоді не було обмежень, правильних відповідей чи страху здатися дивачкою. Але з роками цей голос став тихішим, а у когось і зовсім зник за горами турбот, відповідальності й соціальних норм. Та ось у чому секрет: твоя внутрішня дитина нікуди не поділася. Вона досі чекає на тебе десь у куточках підсвідомості, хоче гратися, дивуватися і творити. То, може, настав час її знайти?

Хотіла б написати, що ця тема стосується передусім митців: письменників, художників чи музикантів. Але ні! У сучасному світі без творчого підходу не обійдеться жодна професія. Тож якщо ти хочеш жити легше, радісніше та натхненніше – читай далі!

Що таке внутрішня дитина та чому вона тобі потрібна?

Внутрішня дитина – це твоя субособистість, яка є скупченням твого дитячого досвіду та навичок, які кожна людина має в дитячому віці. Це радість від пізнання, уміння легко відпускати неприємності і приймати рішення, щиро насолоджуватися отриманим, невичерпне джерело фантазії, інтуїтивне розуміння своїх бажань і багато іншого.

Уяви себе дитиною. Ти могла/міг гратися годинами, вигадувати історії, радіти звичайній калюжі чи коробці з-під холодильника більше, ніж найдорожчій іграшці. Ти легко відпускала/відпускав образи, могла/міг щиро сміятися з дурниць і вірила, що будь-яка мрія здійсненна.

Найприємніше те, що всі ці чудові уміння є у кожного! Більше того, вони нам потрібні як повітря. Проте, хоч внутрішня дитина є у всіх, але не в кожного вона щаслива. Якщо в дитинстві ти зазнавала/ зазнавав багато критики, змушена була відповідати чужим очікуванням або швидко дорослішати, ця частина тебе могла сховатися, щоб уникнути болю. А що відбувається, коли вона пригнічена чи загублена? З’являється постійна втома, відсутність радості від життя, страх помилитися, невпевненість у собі та відчуття того, що «щось не так, але що – незрозуміло». Тому твоя задача – допомогти їй повернутися.

Отже, наступний наш крок – дізнатися, в якому стані твоя внутрішня дитина, і зрозуміти, як з нею налагодити зв’язок.

Як знайти свою внутрішню дитину?

Ти можеш навіть не підозрювати, що твоя внутрішня дитина давно намагається привернути увагу. Вона проявляється у спонтанному сміху, раптовому бажанні побавитися, у захваті від дрібниць – наприклад, коли сніг падає великими лапатими пластівцями, і тобі хочеться спіймати їх на долоню. Але якщо ти довго ігнорувала цю частину себе, доведеться зробити крок назустріч.

“Добре, – скажеш ти, – я розумію хто і навіщо, але як мені дістати глибоко сховане маля? Не лізти ж у пісочницю у дворі, тим паче, якщо власних дітей не маю”.

Один із найпростіших способів – спостереження. Особисто я нічого поганого у пісочниці не бачу, якщо саме цього тобі хочеться. Повторюся – саме тобі. Це ж твоя частинка. Згадай моменти, коли ти раптом відчуваєш себе живою, радісною, коли все навколо викликає інтерес. Що це за моменти? Не обов’язково щось геть дитяче, можливо, ти любиш розфарбовувати малюнки, дивитися мультфільми чи слухати музику з дитинства?

Якщо твоя внутрішня дитина мовчить зовсім, і ти не розумієш, що приносить справжнє задоволення, не поспішай будити її чимось радикальним. Раз чи два натрапляла на людей, які під навіюванням “гуру” чи моди робили божевільні речі, начебто для того, щоб розбудити своє дитя. При цьому як до того, так і після почувалися жахливо.

Це не правильний підхід. Всі діти різні, й внутрішні також. Тому перш ніж переходити до активних дій, треба поспілкуватися у спокійній атмосфері.

Раджу медитацію, як універсальний спосіб спілкування з собою.

Вправа: зустріч із внутрішньою дитиною

• Приділи усамітненню 10–15 хвилин.
• Сядь зручно, зроби 3-5 глибоких вдихів, закрий очі, відчуй розслаблення всі м’язів тіла. Для цього може знадобитися хвилина чи дві – не поспішай.
• Уяви, що опиняєшся у безпечному місці – можливо, це казковий ліс, теплий пляж або затишний будинок.
• Озирнись довкола. Десь тут знаходиться твоя внутрішня дитина. Як вона виглядає? Що вона робить? Весела чи сумна?
• Підійди, спитай, як вона почувається. Що їй потрібно? Про що вона мріє?
• Просто спостерігай і слухай. Не намагайся змінювати чи аналізувати – достатньо бути поряд.

Незважаючи на видимість легкості, це дуже сильна медитація. В процесі ти можеш плакати, злитися та відчувати відчай. З часом, коли стосунки зі своєю часточкою налагодяться, негативні почуття зникнуть.

Чим частіше ти будеш приділяти увагу цій частині себе, тим легше тобі стане відчувати її прояви у повсякденному житті. Це твоя підтримка, джерело натхнення і спосіб не втрачати внутрішню легкість.

Наступний крок – навчитися чути свою внутрішню дитину у повсякденному житті та дати їй те, що вона потребує.

Як дружити з внутрішньою дитиною?

Знайти свою внутрішню дитину – це лише початок. Але щоб вона довіряла тобі, її треба підтримувати, чути та… дружити з нею. Це схоже на стосунки з реальними людьми: якщо ти не приділяєш уваги другу, зв’язок слабшає.

Правила дружби з собою

Говори лагідно

Уяви, що спілкуєшся з маленькою дівчинкою. Як би ти до неї зверталася? Лаяла б за помилки чи підтримувала? Привчайся говорити з собою лагідно, з розумінням. Коли щось не виходить, замість «Ну я і дурна!» скажи собі: «Нічого страшного, ми спробуємо ще раз».

Слухай бажання

Внутрішня дитина часто підказує, що тобі потрібно. Наприклад, ти раптом захотіла пограти у настільну гру, помалювати, покататися на гойдалках – це не «дурниці», а сигнали від тієї частини тебе, яка прагне радості. Дозволь собі хоча б іноді це робити.

Додай у життя гри

Життя дорослих часто серйозне, структуроване, наповнене справами. Але хто сказав, що не можна перетворювати завдання на гру? Спробуй розфарбувати свій день: вибери незвичний маршрут на роботу, поекспериментуй із гардеробом, спробуй новий формат щоденника (наприклад, малювати плани, а не записувати).

Роби щось просто так

Дорослі звикли шукати користь у всьому. Але дитині не потрібна «користь», щоб танцювати, співати або будувати будиночок із подушок. Час від часу роби щось просто для задоволення – без логіки, без сенсу, не тому що потрібно “швиденько відновитися”, а просто тому, що тобі цього хочеться.

Захищай

Не дозволяй іншим принижувати чи знецінювати тебе. Якщо відчуваєш, що хтось поводиться грубо, уяви, що поруч стоїть твоя внутрішня дитина. Що б ти зробила, якби це була реальна маленька дівчинка? Захистила б? Ось і роби так само для себе.

Чим більше ти турбуєшся про свою внутрішню дитину, тим більше вона довірятиме тобі. А разом із цим з’явиться більше радості, легкості та творчої енергії. А головне під час цього “спілкування” ти зрозумієш, що робити далі.

Ну а тепер прийшов час робити дурниці. Тільки зрозумій мене правильно – я не раджу робити помилки чи те, що тобі неприємно. Просто пригадай, що в дитинстві приносило тобі більше за все задоволення чи що хотілося, але не вдавалося зробити. Згадай захоплення, яке всі називали “марним витрачанням часу”, а тобі ця справа приносила натхнення й азарт.

Запиши у стовпчик улюблені справи. Вітаю, у тебе є план дій!

Довіряй, але перевіряй

Втім, я не раджу тобі все сприймати на віру та одразу лізти на Еверест, виконуючи дитячу мрію. Почни з меншого. Нещодавно була зима, а тому сніжна гірка перше, що приходить мені в голову у якості дитячої розваги. Боїшся впасти з санчат? Тепер у продажу є “лопати”, “тарілки” та “тюбінги” для катання. Вони легкі та безпечні.

Катаючись з дітьми, часто бачу батьків, які стоять біля підніжжя гірки, замерзлі, але з мрійливими посмішками. Вони наче кажуть: “Ох і давно ж це було…” І уяви їхнє здивування, коли повз пролітаю я…

Чи сміються вони наді мною? Звісно сміються, я й сама над собою сміюся, адже це дуже весело – з гірки з’їхати.

А навесні та влітку є ролики, будування замку з піску на пляжі, атракціони. Звісно все залежить від місцини, де ти знаходишся, але навіть у прифронтовому Харкові працюють роликодроми, розважальні центри чи мотузкове містечко. Головне – бажання!

Звісно, не всі полюбляють активний відпочинок. Але тоді у твоєму списку напевне з’явилося те, що можна зробити вдома. Можливо, тобі подобається щось майструвати чи навпаки – руйнувати. Або ти завзято плетеш коси на голові в доньки, в якої поки що три волосинки. Або пустуєш, дратуючи котика іграшкою.

Отже…

Внутрішня дитина – це не якесь абстрактне поняття, це частина тебе, яка відповідає за емоції, творчість і здатність радіти життю. Вона може бути сумною та боязкою або, навпаки, відкритою і грайливою – усе залежить від того, як ти з нею поводишся.

Щоб знайти цю частинку себе, потрібно відновити зв’язок із власними почуттями, згадати моменти щирої радості з дитинства та дозволити собі бути більш відкритою до гри і спонтанності. А щоб ця дружба стала міцною, важливо регулярно чути її, виконувати маленькі бажання, захищати від критики (як власної, так і чужої) та додавати у життя більше простих радощів.

Дружба з внутрішньою дитиною – це не примха, а шлях до повноцінного, щасливого життя. Чим краще ти розумітимеш і підтримуватимеш себе, тим більше натхнення, енергії та внутрішньої свободи отримаєш.

До зустрічі на друкованих сторінках!