Допис такого формату я ще ніколи не писала, бо завжди вважала, що мій блог повинен нести тільки структуровану, корисну, цікаву та ретельно виважену інформацію для моїх читачів. А от сьогодні подумала: “Якого біса? Це мій блог, тож роблю, що хочу”.
Авдиторія блогу, хоч і повільно, але неухильно зростає, і я дуже-дуже вдячна вам усім за увагу до моєї роботи. Я помітила реальний відгук на мої щирі зізнання, й це насправді цінність для мене.
Але повернуся до того, чому ж я вирішила сьогодні написати цей допис. А справа в тому, що сьогодні я хочу поділитися з вами своїми досягненнями, планами та страхами за останні два місяці. Не можу тримати все в собі.
Досягнення
Минулий місяць, а ще шматочок цього я присвятила написанню Робочого зошита з фінансової грамотності для мам. Це був новий та цікавий досвід для мене. Й зізнаюся, якби не використала для мотивації та розробки плану штучний інтелект, то навряд чи змогла б закінчити його так швидко.
Справа у тому, що я досі перебуваю у стані професійного вигорання. Формулювати думки, а тим паче систематизувати їх, мені зараз дуже складно, а ШІ допомагає переробити словесний гармидер в моїй голові у щось структуроване та зрозуміле решті людей. Однак, зазвичай, втручання ШІ в тексти та картинки є очевидним. Вони не відповідають життю, реальності, хоч і сильно нагадують його.
Тому, отримавши скелет, я почала нарощувати на ньому плоть. Зокрема, у воркбуці дуже багато різноманітних таблиць, які полегшують облік та планування. Робити їх дуже цікаво, але довго…
Оформлення окрема історія. Перший варіант більше нагадував підручник, з купою тексту. Й небезпечно розростався до відповідних обсягів. Але мені хотілося зробити щось легке, що не потребуватиме багато зусиль для вивчення. А ще – не налякає складністю. Тому була друга редакція.
А потім і третя… Зрештою, здається, у мене вийшло створити щось вартісне, але недороге.
Я свідомо обрала електронний формат. Його можна завантажити собі на ПК або ноут і роздрукувати на звичайних аркушах А4. На таких аркушах можна зручно працювати, не намагаючись вмістити в крихітну клітину довге слово, а також роздрукувати собі стільки екземплярів, скільки буде потрібно. Погодься, це значно зручніше за паперовий блокнот чи зошит.
Я дуже пишаюся тим, що у мене зрештою вийшло. Тому я запишу це до моїх останніх досягнень. Придбати Воркбук можна за цим посиланням. А я продовжую.
Плани
На початку цього року закінчила роботу над книгою “Неправильна Білосніжка”. Це не зовсім вдалий проєкт, бо робота над ним припала на початок мого депресивного стану. І хоч зрештою, я закінчила книгу (працюючи лише на відповідальності перед читачами, які придбали підписку), задоволення від процесу писання я не відчувала. Цього місяця, я здається нарешті щиро захотіла знову почати роботу над новою книгою – третя частина серії VGAME. Я вже давно хотіла написати її, але досі не було концепції. Нарешті я її сформулювала…
Задум історії драматичний, героїня складна. Це не та невгамовна геймерка Марина Петренко, яка мандрувала віртуальним світом у перших частинах. Але мені хочеться відобразити саме таку героїню. І сподіваюся, що її історія відгукнеться читачам.
Я якраз зараз працюю над статтею для блогу на тему героїв-одинаків, тож для мене це дуже актуальна тема.
Я вже маю сюжет, пропрацьований віртуальний та реальний світи, характеристики кількох героїв і кілька чернеток перших розділів.
Так, плани мої грандіозні, але я готую свою свідомість до того, що робота поки що не повинна мати дедлайну. Що вона повинна приносити задоволення, а не виснажувати, й лишати простір для інших сфер мого складного життя.
Страхи
Ну а тепер до того, що може, а що обов’язково піде не так.
Ну, по-перше, вигорання нікуди не поділося. Процес відновлення довгий й подекуди з відкатами назад. Саме цих відкатів я боюся понад усе. Те відчуття, коли ти не можеш навіть руку підняти, коли ти ненавидиш ранок, як москаля, і бажаєш, щоб тебе прибило шахедом – бр-р, не хочу повторення. Тому боюся щось планувати, боюся бути занадто активною. Навіть людей уникаю більше, ніж зазвичай.
А активізуватися доведеться, бо на роботі ніхто не відміняв божевільні початку навчального року з розподіленням навантажень викладачів, розробкою нових бланків, безлічі різноманітних планів та розкладів.
Також навчальний рік починається у дітей. І якщо за старшу я вже більш-менш спокійна, то з молодшим буде чимало проблем з їхньою змішаною системою навчання.
А на додачу в цьому році моя зимова екзаменаційна сесія запланована на… а ну вгадай? Правильно – перше вересня!
Й останній у списку, але найважливішій за значенням страх – військова служба чоловіка на донецькому напрямку. Сподіваюся, що зв’язок з ним більше не втрачу, як цієї зими, коли півтора місяці перебувала у льодовому пеклі без жодної звістки.
Підсумок
Дивний допис вийшов. Але мені такий формат подобається – і похвалилася, і планами поділилася, і пожалілася.
І знаєш, я зрозуміла, що саме в такій щирості й є сенс. Бо ми всі – не тільки наші досягнення чи недоліки. Ми – живі, ми процес, історії, які ще пишуться. І якщо цей мій “нестандартний” допис відгукнувся тобі – значить, я все зробила правильно.
