Актова структура побудови сюжету

Це оглядова стаття, в якій я дам покрокові стратегії створення цікавої лінії оповідання. Цього разу ми розглядатимемо розподілення тексту за актами. Ближче за все така структура для сценаристів та драматургів, але цікавий сюжет – є цікавий сюжет. Закони письменництва єдині для всіх різновидів авторів.

Отже, у згаданій вище “Поетиці” розглядається триактова структура:

• Початок. Підготовка персонажів, їх стосунків, прагнень та бажань.
• Середина. Сюжет досягає свого апогею.
• Кінець. Вирішення сюжету.

Не смійся, але в деяких моїх творах навіть про таку просту структуру я забувала. Що й казати, для мене ще й досі написання закінчення є справжнім випробуванням. Після кульмінації як відрубає, мені більше нічого додати, хоч об’єктивно розумію, що таким кінцем читач не буде задоволений.

Як ти можеш здогадатися, цей розподіл тексту є універсальним і досі. Більше того, він широко використовується у всіх сферах, що стосуються друкованого слова. Не важливо, що ти пишеш, статтю, оповідання, пост в соціальних мережах, не варто забувати, що він повинен мати початок, основну частину та кінець.

Втім сказати, що з античних часів вивчення питання побудови драматичного твору не просунулося, не можна. Наразі існує багато різновидів п’ятиактової побудови сюжету. Вони полегшують автору роботу над написанням тексту в залежності від потреб.

Три з них ми сьогодні розглянемо.

П’ятиактовий сюжет

Зав’язка. В першому акті показана експозиція, відбувається знайомство з персонажем. Закидається гачок майбутніх подій. Герої знайомляться між собою, окреслюються вороги та основний конфлікт.

Зростання напруги. Етап здолання перепон, які доля в образі автора щедро дарує героям. Це як підйом на вершину: персонаж чіпляється за скали, з кожним кроком здираючись вище, натрапляє на гостре чи слизьке каміння, зривається та підтягується, десь проскакує швидко, десь повільніше.

Кульмінація. Вся напруга, що накопичувалася на попередніх сторінках проривається вибухом вулкану. Відбувається найбільша драматична чи навіть трагічна подія.

Викриття. В цьому акті всі таємниці чи підґрунтя подій розкриваються читачеві. Навіть те, що раніше лише читалося між строк стає очевидним.

Закінчення. Й жили вони довго та щасливо…

АВСDE. Аліса Адамс

А (Action). Дія. Книга, яка розпочинається з якоїсь захопливої події одразу занурює читача в історію. В залежності від жанру твору подія може бути драматична, комічна чи трагічна. Але основною емоцією, яку викликає перший акт, має бути цікавість: як саме герой чи героїня опинилися в подібній ситуації. І звісно, автору в процесі оповідання необхідно відповісти на це питання.

B (Background). Фон. В цій частині змальовується контекст. Історія персонажа, його характер, бажання, як він чи вона опинилися в ситуації, описаній в попередньому акті. Тобто ще глибше занурюємо читача у світ. Даємо йому розуміння та логіку.

D (Development). Розвиток. Тут у персонажа починає “летіти каміння”. Особисто я просто вбудовую метод побудови сюжету, який описувала в минулу середу Характер + Дія =Сюжет. Саме тут герой чи героїня навчаються, розвиваються, закохуються, потрохи наближуючись до головного ворога.

С (Climax). Кульмінація. Найголовніше протистояння в історії:

• Зустріч з головним ворогом – зовнішнім чи внутрішнім.
• Розкриття страшної таємниці.
• Викриття злочинця.
• Епічна битва.

E (Ending). Кінець. Герої роблять висновки. Життя заспокоюється чи робить новий виток.

П’ятиактова парадигма. Сід Філд

Ця п’ятиактова структура адаптована для написання сценарію за сучасними законами кіно. Але пристосувати для потреб автора художньої літератури його також можна. Особливо, якщо це динамічна пригода чи детектив.

1 акт. Зав’язка. Тут відбувається знайомство з героєм чи героїнею, ми з’ясовуємо про що історія та обставини, що оточують героїв. Тут ми бачимо відправну точку сюжету.

2 акт. Інтрига. Маючи якесь своє бажання (питання), герой чи героїня починає просуватися до нього. Але внаслідок низки несподіваних подій натикається на першу поворотну точку й з головою поринає в головну інтригу. Іншими словами “біжить за білим кроликом та падає в кролячу нору”.

3 акт. Навчання. Тут ми вже звично починаємо ставити перепони на шляху персонажа, але мета не в тому, щоб показати епічну битву чи критичний момент. На цьому етапі антагоніста зазвичай навіть не видно. В третьому акті герої пізнають себе, покращують свої навички, зростають над собою. Й саме з відси вони поступово скочуються у неприємності.

4 акт. Неприємності. Саме тут зазвичай з’являється (або проявляє себе) головний лиходій. Й у героя летить все нове каміння. Тепер уже відомо звідки) Аж поки він натикається на таку стіну, яку “не переплисти, не об’їхати та не перелетіти”. В цей момент перед персонажем стає питання: відступитися чи протидіяти, переступивши через себе. Це і стає другою поворотною точкою сюжету.

5 акт. Протистояння. Протагоніст та антагоніст нарешті зустрічаються. Результатом їхнього протистояння стає останній поворотний момент – саме він й стає розв’язкою історії. Скоріше за все, саме розв’язка стане відповіддю на питання, яке мучило героя чи героїню з початку історії.

Отже, тепер ти можеш обрати будь-який з цих трьох “подорожніх листів” та будувати власну історію. Або можеш порушувати всі правила, тільки тепер зі знанням справи.

До зустрічі на друкованих сторінках!